Меристат Сановель 125 Инструкция
Меристат-Сановель: Актуальные цены и наличие в аптеках Украины - адреса.
МЕРИСТАТ-САНОВЕЛЬ (MERISTAT-SANOVEL) CLARITHROMYCINUM J01F A09 Sanovel СОСТАВ И ФОРМА ВЫПУСКА: табл. Оболочкой 250 мг блистер, № 7, № 14 Кларитромицин 250 мг № UA/10713/01/01 от до табл. Оболочкой 500 мг блистер, № 7, № 14 Кларитромицин 500 мг № UA/10713/01/02 от до ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА: фармакодинамика. Кларитромицин является полусинтетическим антибиотиком группы макролидов.
В чувствительных микроорганизмах, связываясь с 50S-рибосомальной субъединицей, тормозит синтез белка. Основной активный метаболит кларитромицина — 14-гидроксикларитромицин — в условиях in vitro оказывает антимикробное действие в отношении большинства микроорганизмов подобно действию кларитромицина и в отношении некоторых патогенных штаммов микроорганизмов (H. Influenzae, M.
Catarrhalis, Legionella, виды Staphylococci и Streptococci), благодаря синергизму усиливает действие кларитромицина в условиях in vivo. Кларитромицин обладает широким спектром антимикробного действия как в отношении анаэробных и аэробных микроорганизмов, так и против грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Оказывает бактерицидное действие в отношении Helicobacter рylori.
Это действие усиливается при нейтральной реакции среды. Кроме этого, кларитромицин также эффективен в отношении комплекса Mycobacterium аvium (MAC). Противомикробный спектр Кларитромицин оказывает противомикробное действие в условиях in vitro и in vivo в отношении следующих микроорганизмов: грамположительные аэробные микроорганизмы: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes; грамотрицательные аэробные микроорганизмы: Haemophilus influenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Helicobacter pylori; микобактерии: комплекс Mycobacterium аvium (MAC), который образуется из Mycobacterium аvium и Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum. Образование бета-лактамов не влияет на активность кларитромицина. Примечание: большинство штаммов стафилококков, устойчивых к действию метициллина и оксациллина, также устойчивы к действию кларитромицина. Грамположительные аэробные микроорганизмы: Listeria monocytognes, Streptococcus agalactiae, Streptococci (группа C, F, G), Streptococci, группы Viridans; грамположительные анаэробные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; грамотрицательные аэробные микроорганизмы: Bordetella pertussis, Campylobacter jejuni, Legionella pneumophila, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida; грамотрицательные анаэробные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; другие аэробные микроорганизмы: Chlamydia trachomatis. Фармакокинетика Всасывание.
Меристат-сановель 125 Отзывы
После приема внутрь кларитромицин быстро всасывается в ЖКТ и подвергается первому метаболическому распаду. Биодоступность составляет около 55%. Прием таблеток кларитромицина одновременно с пищей немного задерживает начало абсорбции кларитромицина и образование 14-гидроксикларитромицина, но не влияет на степень абсорбции. После приема внутрь Cmax в плазме крови составляет 0,6 мкг/мл и достигается в течение 2 ч. Равновесное состояние достигается через 2–3 дня, при этом Cmax кларитромицина составляет в среднем 1 мкг/мл при приеме 250 мг каждые 12 ч, 2–3 мкг/мл — при приеме 500 мг каждые 12 ч и 3–4 мкг/мл при приеме 500 мг каждые 8 ч. Сmax основного метаболита — 14-гидроксикларитромицина — достигается через 2 ч после приема внутрь 250 мг кларитромицина и составляет 0,7 мкг/мл, равновесное состояние достигается через 2–3 дня, при этом концентрация 14-гидроксикларитромицина составляет 0,6–1 мкг/мл при приеме 250 мг кларитромицина каждые 12 ч и 500 мг кларитромицина каждые 8–12 ч соответственно. Метаболизм и выведение.
Кларитромицин обладает нелинейной дозозависимой фармакокинетикой. T½ кларитромицина при приеме 250 мг каждые 12 ч составляет 3–4 ч, при приеме 500 мг каждые 12 ч увеличивается до 5–7 ч. T½ 14-гидроксикларитромицина при приеме внутрь 250 мг каждые 12 ч составляет 5–7 ч, при приеме 500 мг каждые 12 ч увеличивается до 7 ч. У здоровых добровольцев после однократного приема 250 мг 38% принятой дозы выводится из организма с мочой (18% кларитромицина), 40% (4% кларитромицина) — с калом. При приеме внутрь каждые 12 ч 250 или 500 мг кларитромицина 20–30% принятой дозы выводится из организма в неизмененном виде с мочой в течение 12 ч. После приема внутрь 250 или 500 мг кларитромицина в моче выявляют основной метаболит — 14-гидроксикларитромицин, который составляет 10–15% принятой дозы.
Фармакокинетика в особых клинических случаях Кларитромицин обладает способностью проникать через слизистую оболочку желудка. При применении в сочетании с ингибиторами протонного насоса концентрация кларитромицина в слизистой оболочке желудка повышается.
У больных с нарушением функции печени величина равновесной концентрации кларитромицина не изменяется, но уменьшается образование 14-гидроксикларитромицина. У пациентов с нарушенной функцией почек, получавших дозы 500 мг, значения фармакокинетических параметров возрастают соответственно со степенью тяжести почечной недостаточности.
Кларитромицин и его основной метаболит хорошо проникают в ткани и биологические жидкости человеческого организма. В связи с высокой внутриклеточной проницаемостью концентрация антибиотика в тканях выше, чем в крови. ПОКАЗАНИЯ: инфекции, вызванные чувствительными микроорганизмами: ЛОР-органов: фарингит/тонзиллит (возбудитель Streptococcus pyogenes), острый максиллярный синусит (возбудитель Streptococcus pneumoniae); дыхательных путей: острое бактериальное осложнение хронического бронхита, пневмония; неосложненные инфекции кожи и мягких тканей, вызванные стрептококками; локализованные или диссеминированные микобактериальные инфекции; для эрадикации Helicobacter pylori у пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки (в составе комплексной терапии). ПРИМЕНЕНИЕ: рекомендуемая доза кларитромицина для взрослых:Вид инфекционного заболевания Доза для приема внутрь каждые 12 ч, мг Длительность лечения, дней Инфекции ЛОР-органов Фарингит/тонзиллит Острый синусит 250–500 250 500 10–14 10 14 Инфекции дыхательных путей: острое бактериальное осложнение хронического бронхита Возбудители: S. Pneumoniae M.
Catarrhalis H. Influenzae Пневмония Возбудители: S. Pneumoniae M.
Pneumoniae 250–500 250 250 500 250 250 7–14 7–14 7–14 7–14 7–14 Неосложненные инфекции кожи и мягких тканей 250 7–14 Микобактериальные инфекции. Рекомендуемая начальная доза составляет 500 мг 2 раза в сутки. При отсутствии клинического или лабораторного улучшения в течение 3–4 нед доза повышается до 1000 мг 2 раза в сутки. При лечении диссеминированных инфекций, возбудителем которых является МАС (комплекс Mycobacterium avium), лечение продолжается до получения клинических или лабораторных результатов.
Кларитромицин может назначаться в комплексе с другими антибактериальными лекарственными средствами. Лечение нетуберкулезных микобактериальных инфекций проводится под контролем врача. Эрадикация H. Pylori у пациентов с язвой двенадцатиперстной кишки. Рекомендуемая доза — 500 мг 2 раза в сутки в соответствии с установленными схемами в составе комплексной терапии.
ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ: кларитромицин противопоказан больным с повышенной чувствительностью к антибиотикам группы макролидов. Кроме того, противопоказан пациентам с заболеваниями сердца (сердечная недостаточность, аритмия и др.), которые принимают терфенадин, и с нарушением электролитного баланса. Противопоказано одновременное применение с цизапридом, тимозидом, астемизолом, эрготамином или дигидроэрготамином. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ: большинство побочных эффектов, которые возникали во время клинических исследований, легкие и преходящие. В отличие от классических макролидов, у кларитромицина отмечается тенденция к развитию побочных реакций со стороны ЖКТ. Количество больных, прекративших лечение вследствие развития побочных эффектов, менее 3%.
Чаще выявляют такие побочные эффекты: Со стороны пищеварительной системы: диарея, рвота, боль в животе, диспепсия и тошнота, изменение вкусовых ощущений и временное повышение уровня печеночных ферментов; редко — нарушения функции печени, гепатоклеточный и/или холестатический гепатит с желтухой. В отдельных случаях острая печеночная недостаточность приводила к летальному исходу.
При одновременном применении кларитромицина и омепразола отмечается появление временного окрашенного налета на языке. Аллергические реакции: гиперемия кожи, крапивница, анафилактические реакции, синдром Стивенса — Джонсона. Со стороны ЦНС: чувство тревоги, головокружение, бессонница, кошмарные сновидения, галлюцинации, психоз. Причинно-следственная связь не исследовалась. При применении Меристата-Сановель выявляли случаи временной потери слуха, который восстанавливался после прекращения лечения. У больных с удлиненным интервалом Q–T прием кларитромицина в некоторых случаях может вызывать тахикардию желудочков, аритмию желудочков и желудочковую тахикардию по типу пируэт (torsades de pointes). Возможно развитие глоссита, стоматита или монилиаза полости рта.
У больных с поражением иммунной системы трудно различить, чем вызваны побочные эффекты, — приемом кларитромицина или ВИЧ-инфекцией. В отдельных случаях отмечается нарушение ощущений вкуса и запаха. У больных, проходящих курс лечения кларитромицином, может меняться цвет зубов, который можно восстановить с помощью профессиональных зубных паст.
В отдельных случаях у больных, применяющих инсулин или другие гипогликемические препараты, развивается гипогликемия. Результаты лабораторных исследований Важнейшие с клинической точки зрения лабораторные изменения: со стороны печени: повышение уровня АлАТ —.
Перевести Склад діюча речовина: кларитроміцин; 1 таблетка містить 500 мг кларитроміцину; допоміжні речовини: ванілін; гідроксипропілметилцелюлоза; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; сахарин натрію; тальк; оболонка: Опадри жовтий OY-S-32917 (гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171), пропіленгліколь, гідроксипропілцелюлоза, полісорбат 80, ванілін, барвник FD&C жовтий №2 (тартразин) (Е 102), заліза оксид жовтий (Е 172), FD&C голубий №2 (індигокармін) (Е 132)). Лікарська форма Таблетки з модифікованим вивільненням. Основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки, вкриті оболонкою жовтого кольору, з відтиском «S» на одній стороні. Фармакотерапевтична група Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТХ J01F A09. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка.
Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка.
Лікарська форма у вигляді таблеток з модифікованим вивільненням забезпечує тривале вивільнення діючої речовини. Препарат виявляє високу ефективність in vitro відносно широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. В основному діє бактеріостатично, але щодо окремих мікроорганізмів виявляє бактерицидний ефект. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай вдвічі нижчі за МПК еритроміцину. До кларитроміцину чутливі грампозитивні бактерії (стрептококи та стафілококи, Listeria monocytogenes, Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes), грамнегативні бактерії ( Haemophilus influenzae, H.
Меристат Сановель 125 Мг Инструкция
Parainfluenzae, Morахella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, N. Meningitidis, Borrelia burgdorferi, Pasteurella multocida, Campylobacter spp., Helicobacter pylori), деякі анаеробні мікроорганізми ( Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus), внутрішньоклітинні мікроорганізми ( Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Ureaplasma urealyticum), Toxoplasma gondii, та всі мікобактерії за винятком M. У печінці кларитроміцин метаболізується до 14-ОН-кларитроміцину, активного метаболіту з протимікробною активністю. Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або в 1–2 рази слабкіша за материнську субстанцію, за винятком H. influenzae, проти якого ефективність метаболіту вдвічі вища. В умовах in vitro та in vivo материнська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект проти H.
Іnfluenzae, залежно від штаму мікроорганізму. Всмоктування кларитроміцину після прийому таблеток з модифікованим вивільненням відповідає всмоктуванню після прийому звичайних таблеток. Біодоступність становить приблизно 50%. Шлунковий сік не впливає на стабільність та всмоктування кларитроміцину. Їжа сприяє збільшенню всмоктування, тому таблетки з модифікованим вивільненням речовини потрібно застосовувати під час їди. Приблизно 20% препарату після абсорбції метаболізується з утворенням 14-ОН-кларитроміцину.
Кларитроміцин добре проникає у тканини та рідини організму. У середньому концентрація препарату у тканинах у 10 разів перевищує його плазмову концентрацію. Найбільші концентрації кларитроміцину виявляють у печінці та легеневій тканині.
Кларитроміцин метаболізується у печінці за участю цитохрому Р450 та виводиться з сечею (близько 40%) і фекаліями (близько 30%). Періоди напіввиведення кларитроміцину і його основного метаболіту становлять приблизно 5,8 і 8,9 години відповідно. Показання Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:. інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія тощо);.
інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тощо);. інфекційні захворювання шкіри і м’яких тканин (фолікуліт, бешиха тощо). Протипоказання.
Підвищена чутливість до кларитроміцину або до інших макролідних антибіотиків, або до будь-якої допоміжної речовини препарату. Одночасне застосування з будь-яким з нижчезазначених препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та піруетну шлуночкову тахікардію ( torsades de pointes)), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (оскільки це може призвести до ерготоксичності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Одночасне застосування кларитроміцину та перорального мідазоламу (див.
Внесено в Государственный реестр средств измерений Государственный реестр средств измерений — это особый документ, который предназначен для регистрации типов средств измерений. Имеет статус государственного документа, удостоверяющего, что зарегистрированное средство измерений и его изготовитель прошли необходимые проверочные процедуры, на основании которых данное средство измерений включено в список измерительных устройств, для которых установлены официальные технические нормативы и правила метрологической поверки. Купить динамометрический ключ.
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Наявність в анамнезі пацієнта подовження інтервалу QT або шлуночкових серцевих аритмій, включаючи піруетну шлуночкову тахікардію ( torsades de pointes). Тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність.
Одночасне застосування кларитроміцину (та інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином пацієнтам з нирковою або печінковою недостатністю (див. «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Кліренс креатиніну менше 30 мл/хв (оскільки ця форма препарату не дає змоги зменшити дозу нижче 500 мг в день). Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами. Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії. Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину у сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Одночасне застосування кларитроміцину та ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину. Індуктори CYP3A4 ( рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою) можуть активувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів концентрації кларитроміцину та зниження його ефективності.
Крім того, необхідно моніторувати плазмовий рівень концентрації індуктора CYP3A4, яка може підвищитися внаслідок інгібування CYP3A4 кларитроміцином (див. Також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину у сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту. Вплив нижчезазначених лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину у плазмі крові відомий або припускається, тому може бути потрібна зміна дози або застосування альтернативної терапії.
Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин – потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, які можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але одночасно збільшуючи концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваного терапевтичного ефекту може бути не досягнуто через сумісне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450. Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалась. Оскільки останній має понижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.
Коригування дози кларитроміцину при одночасному застосуванні з флуконазолом не потрібне. Застосування ритонавіру і кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. C max кларитроміцину підвищувалася на 31%, C min – на 182% і AUC – на 77%.
Відзначалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину пацієнтам з нормальною функцією нирок не потрібне. Для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50% до максимальної дози 500 мг (1 таблетка) на добу; при кліренсі креатиніну.